ЯКА КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ НАМ ПОТРІБНА?

Україна BUSINESS. — № 19-20, 22.05-1.06.2006-05-31

Про дискусію з приводу реформи

Нещодавно поширилася інформація, що, начебто, погоджена соціальна-економічна програма майбутньої парламентської коаліції. В її “податковій” частині пропонується “знизити податковий тиск і детінізувати економіку”, а також прийняти закон про “Хартію податкових відносин”, розроблену Робочою групою Національної комісії з питань реформування податкової системи на чолі з Радником Президента Володимиром Лановим і представлену громадськості ще у грудні 2005 року. ЗМІ наводять ставки майбутніх податків, підкреслюючи, що угодою не передбачається виносити стратегії реформування податкової системи на громадське обговорення. От з цього приводу і хочу висловитися.

Зараз у колах, які були задіяні у роботі по створенню концепцій реформування податкової системи України, обговорюється 2 такі концепції: це проект Мінфіну і проект Оргкомітету Національної комісії з реформування податкової системи України на чолі з Радником Президента Володимиром Лановим. Я — один із учасників роботи цієї групи, отже, можу говорити про розроблений нами продукт і оцінювати альтернативний проект. Тим більше, що оцінки їм вже даються.

Так, у квітні у «Дзеркалі тижня» опублікована статтю А. Соколовської «До стратегії реформування податкової системи України». В ній — критика проекту Стратегії податкової реформи, розробленого Оргкомітетом Національної комісії. Пані Соколовська представлена як науковець Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. Я, на відміну від неї, — практик: 15 років в українському бізнесі, вивчення основ економіки в американському університеті, 15 років відвертого спілкування на бізнесові теми з бізнесменами зі всього світу. За ці роки я на практиці переконався у вірності двох положень:

— економісти, використовуючи навіть всі теорії, не можуть точно передбачати розвиток економіки хоча б на рік вперед (йдеться про економіку розвинутих країн!);

— класичні закони економіки не завжди діють на пострадянському просторі.

Ґрунтуючись на них, я хотів би внести деякі пропозиції до дискусії на тему «яка концепція реформування податкової системи потрібна Україні» і запропонувати іншим бізнесменам висловитися з цього приводу. Свої пропозиції вважаю пропозиціями незалежного фахівця, бо хоча і працював в Оргкомітеті, ні я Оргкомітету, ні Оргкомітет мені нічого не винен. Всі члени Оргкомітету працювали на громадських засадах.

Я пропоную поєднати кращі сили та ідеї розробників усіх проектів реформування податкової системи України. Проект Мінфіну вже запропонований Урядом Президенту України, і подейкують, що Президент схиляється до прийняття саме цього проекту, але радить врахувати і альтернативний проект В. Т. Ланового. Отже, Президент пропонує розумні речі, сутність яких — ПОЄДНАННЯ.

Мені під час роботи Оргкомітету було незрозуміло ставлення деяких державних чиновників до нас. Проект В. Т. Ланового розроблявся фахівцями за широкої участі громадськості. Протягом 2005 і 2006 рр. відбулось декілька засідань Оргкомітету, десятки бізнесменів, експертів, науковців, політиків створювали цей проект. Більшість зауважень громадськості і фахівців враховувалися. Тільки чиновники від профільних міністерств чомусь ігнорували більшість засідань Оргкомітету, хоча й регулярно запрошувалися. Пізніше ми зрозуміли, чому: вони розробляли свій проект. А потім, не обговорюючи в суспільстві (ані мені, ані широкому колу моїх знайомих невідомі факти таких обговорень), занесли його до Президента. Типовий стиль поведінки українських чиновників… Але чи можуть вони цілком перебирати на себе право формувати такий важливий аспект економічної стратегії країни (яку, до речі, за рік вповні так і не сформували), як податкова реформа, без участі широких кіл громадськості?

Вважаю, що ні. Всі концепції повинні обговорюватися, однак з урахуванням і світового досвіду і українських реалій. Слід визначитися, що розробляємо стратегію реформування податкової системи України, а не Швеції чи іншої європейської країни. Погодьтеся, що ринковою економіку України можна назвати тільки умовно. Тому слід обережно використовувати закони ринкової економіки в нашій спільній роботі і не переносити на наш грунт чужих реалій.

Наприклад, не будемо порівнювати податковий тиск у різних країнах, посилаючись тільки ставки податків. Ми же знаємо, що, крім ставок, існують правила нарахування і адміністрування податків. При менших ставках, але при абсурдних правилах нарахування і адміністрування, при заплутаному законодавстві і особливих методах роботи податкових органів податковий тиск може бути більшим. Саме такою є ситуація в Україні порівняно з європейськими країнами, що розвиваються — нашими конкурентами.

Давайте чесно визнавати позитивні риси всіх концепцій, що розглядаються. Наприклад, концепція В. Т. Ланового передбачає поступове зниження ставок основних податків за 5 років, і це дуже слушна пропозиція! Під час повільних змін і бізнесмени зрозуміють, що треба платити, і податківці навчаться збирати податки, і в який завгодно рік з п’яти можна буде відкоригувати динаміку зменшення ставок, якщо, наприклад, податків стане забагато. При поступовому зменшенні податкового навантаження підприємці матимуть можливість навчитись працювати «по-білому» і приготуватись до справжньої конкуренції з компаніями світового рівня, які активно підуть в Україну, щойно буде знижено податкове навантаження і вдасться звузити «тінь».

Про дві концепції реформування

Бізнесмени, які ознайомились з проектами Концепцій Мінфіну і Оргкомітету, кажуть наступне. Щодо концепції (Мінфіну): мало конкретики і багато невизначеностей. Таке враження, що писала людина, мета якої — зібрати якомога більше податків і зробити більш жорстким порядок їх сплати, зарубати на пні схеми оптимізації, при цьому завдавши шкоди нормальним підприємствам та громадянам.

Щодо концепції Оргкомітету В.Т. Ланового: документ обґрунтований, змістовний, конкретний, враховані можливості зменшення надходжень до бюджету та джерел додаткових надходжень. За допомогою такої реформи є можливість наблизити податкову систему України до податкових систем розвинутих країн. Єдине — постійно говориться про вихід з тіні за рахунок зменшення податків, але щось у це не дуже віриться. На 100 % з тіні не вийдуть, тому що це завжди дешевше, ніж будь-які податки. Потрібна концепція і засоби контролю з боку контролюючих органів, щоби змусити вийти з тіні, але перед цим потрібно зменшити податковий тиск.

Загальна оцінка більшості бізнесменів: Концепція Оргкомітету, Хартія податкових відносин, що розроблені Оргкомітетом, для багатьох бізнесменів — чи не перші системні документи в Україні, які обіцяють презумпцію невинуватості платників податків, спрощення і стабільність податкових законів і, головне, зниження податкового навантаження. Це наша надія! Звичайно, в документах Оргкомітету є і помилки, і прорахунки. Це підтверджує необхідність поєднання зусиль: фахівці високого рівня з Мінфіну могли би суттєво підсилити Оргкомітет чи будь-який інший орган спільної роботи.

З тим, що стратегічний орієнтир Концепції Оргкомітету на суттєве зниження податкового навантаження є хибним, я категорично не згодний і готовий аргументувати свою позицію. З нещодавнього звернення до нації Президента США Дж. Буша: «Нам потрібні постійні податкові пільги і я прошу Конгрес зробити скорочення податків постійним». Британський центр політичних досліджень наводить такі дані: розвинуті країни, де обсяг бюджетного перерозподілу невеликий (менше 35 % ВВП), демонструють більш високий рівень подушних доходів (на 12 %) у порівнянні з країнами, де обсяг бюджетного перерозподілу більший за 35 %. З 1997 по 2005 рік у країнах першої групи зростання ВВП складало у середньому 4.1 % за рік, у той час як у країнах другої групи — 1.9 %

Надлишковий податковий тягар стає нестерпним в європейських країнах. Всі західні бізнесмени, з якими доводилось спілкуватись, переконані: їх країни з надвисокими податками не виживуть в умовах зростаючої світової конкуренції. Це підтверджується власним побутовим досвідом: з кожним роком в цих країнах збільшується кількість бажаючих продати товар без чеку.

Таким є досвід розвинутих країн. В Україні ситуація набагато важча, однак її виправить не просто зниження ставок податків — тут слід звернутися до соціальної психології. Тому що «економісти одностайні стосовно загального правила: аналіз розмірів податкових ставок не дозволяє зробити вірогідного прогнозу впливу їх змін на розміри податкових надходжень, багато залежить від того, як зміни ставок вплинуть на поведінку людей» (Н. Г. Менкью). Для України, в якій закони ринкової економіки працюють вельми умовно, перехід від оперування цифрами ставок податків до аналізу суспільної поведінки особливо актуальний.

Час визнати, що надмірний податковий тиск є і причиною, і засобом існування тіньової економіки, а також багатьох інших проблем України. Жодна з українських влад не продемонструвала щирого бажання створити сприятливі податкові умови для розвитку прозорого бізнесу в Україні. Аргументація можновладців проста: високі податки потрібні для забезпечення надходжень у бюджет. А те, що більшість грошей при цьому повз бюджет течуть у тінь, їх офіційно наче тривожить, однак рівень тіньової економіки зменшується повільно. Чому? Бо влада зацікавлена в несплаті податків і створенні тіньового сектору: саме цей сектор живить грошима політиків, чиновників, частку бізнесменів, кримінал. Тіньова економіка — могутнє джерело збагачення влади. Поки «тінь» потужна, про відокремлення влади від бізнесу не йтиметься. Бізнес буде прагнути влади, а можновладці розглядатимуть політику як засіб власного збагачення. Україна може отримувати десятки підтверджень ринкового статусу своєї економіки, але за умови потужної «тіні», ринкові механізми ефективно працювати не будуть!

І, насамкінець, ми маємо визнати: надмірне податкове навантаження і тіньова економіка чинять руйнівний вплив на українське суспільство. Вони — причина роз’єднаності в ньому, як би дивно це не звучало. Тому що для побудови конкурентоспроможної економіки (тільки вона дозволить Україні впевнено почуватися серед країни-конкурентів) потрібен «командний дух», який може бути створений тільки за умови взаємної довіри.

Довіра виникає тоді, коли у суспільстві закладені основи справедливості. А справедливість — це розподіл благ відповідно до якості і обсягу праці, відповідно до законів ринкової економіки, а не відповідно до посади чи вміння вкрасти. Для встановлення справедливості треба зменшити податкове навантаження до рівня, на якому бізнеси будуть конкурентоспроможними, сплачуючи всі чи майже всі податки. Тоді ніхто з четвірки «влада — бізнес — наймані працівники — пенсіонери» не схоче і не зможе обдурити одне одного.

Сьогодні спостерігаємо єднання двох лише двох секторів суспільства: влади і бізнесу. Вони об’єднуються для вирішення спільної мети — збагачення. Звичайно, йдеться не про повний склад цих секторів, а тільки про тих, хто отримує незаконні прибутки і надприбутки. Бізнесменам простіше ділитися тільки з владою, ніж задовольняти потреби всього суспільства. Свою частку має і кримінал. Цю ситуацію прекрасно знають громадяни, вони все бачать і не вірять нікому. Відчуття несправедливості, невіра, розпач — з таким настроєм поєднати суспільство майже неможливо.

Владі вигідно утримувати подібне становище, а інструментом такої “стабільності” як раз і є надмірний податковий тиск. Чесно і офіційно бути прибутковим сьогодні може тільки малий бізнес (і то умовно, бо неповна сплата податків на заробітну платню неминуча). Якщо сплачувати всі податки, не виживуть середні підприємства, а після збільшення цін на енергоносії і приходу іноземних конкурентів — і великі, у тому числі монополісти. Правда, нема гарантій, що зменшені податки сплачуватимуться і буде забезпечено необхідний рівень надходжень до бюджету. Низька культура, намагання “малою кров’ю” обійти конкурентів — головні перешкоди сьогодні. Тому без примусових методів (презумптивні податки, непрямі методи, всебічне декларування доходів та інше) не обійтися. Але після податкової реформи цей «батіг» працюватиме ефективно, адже податкові інспектори із “хабарників і захисників бізнесменів” перетворяться у захисників інтересів держави, а неплатники податків з «безвинних жертв, що будують державу і створюють робочі місця» перетворяться у злодіїв. Так будуть створені засади для примирення і об’єднання різних шарів суспільства. Спасіння українського суспільства — у реалізації тези Президента України В. А. Ющенка: «Податки повинні бути низькими, але сплачувати їх повинні всі».

Ю. В. Бойко,

Голова Правління ВГО “Успішна Україна”

  Загальний список