Як виховати законослухняних громадян

Що радять підприємці перед ухваленням проекту Податкового кодексу

ФОТО УНІАН   ВІТЧИЗНЯНИЙ МАЛИЙ ТА СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС ПРОДОВЖУЮТЬ «МОБІЛІЗУВАТИСЯ» НА АКЦІЇ ПРОТЕСТУ. МИНУЛОГО ЧЕТВЕРГА БІЛЯ БУДІВЛІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ БЛИЗЬКО ТИСЯЧІ ПІДПРИЄМЦІВ З УСІЄЇ УКРАЇНИ ВИСТУПИЛИ ПРОТИ УХВАЛЕННЯ УРЯДОВОГО ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ...

Юрій БОЙКО,

підприємець,

голова правління

ВГО «Успішна Україна»

 

 

 

 

 

Нині майже всі згодні з тим, що податкову систему України необхідно реформувати.

Почнемо з того, що, скориставшись Програмою економічних реформ до 2014 року, яку розміщено на сайті Голови держави, нагадаємо про основні вади фіскальної системи, яка поки що діє в нашій країні.

Автори програми зазначають, що на ведення податкового обліку та сплату податків суб’єкти підприємницької діяльності витрачають надто багато часу й коштів. Тож чи стане податкова система простішою для підприємців, чи дозволить зменшити витрати?

Так, податків стане менше. Але порядок нарахування основних податків залишився дуже складним. Чого варті розділи про податок на прибуток підприємств і податок на додану вартість! Як у них розбереться малий підприємець і яка комп’ютерна програма працюватиме на нього без допомоги досвідченого бухгалтера чи податкового консультанта? Висновок: малим підприємствам однозначно потрібна спрощена система. Її начебто й залишають. Можна погодитися з тим, що підприємництво на єдиному податку має недоліки. Можна його суттєво обмежити, що й пропонується в проекті кодексу. Але в такому разі треба зробити наступний крок із реформування податкової системи для малих підприємств — спростити її хоча б до рівня західних країн, де ніхто не стикається з такою складною бухгалтерією, деклараціями, перевірками, як у нас. Підприємець там заносить дані в бухгалтерсько-управлінську комп’ютерну програму, збирає документи й раз на рік звертається до професійного бухгалтера, який оформлює звіт перед податковими органами, і підприємець, згідно з цим документом, сплачує податки.

У нас це надзвичайно складно, бо податковий період в Україні, за новим кодексом, як і наразі, — квартал (у той час як у розвинутих країнах-конкурентах — рік). Але ж все одно доведеться переходити на європейські стандарти. Якщо так сильно боїтеся відпускати підприємців з-під контролю на цілий рік, то зробіть поступовий перехід. Відтак ст. 152.11 кодексу варто викласти в такій редакції: «Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: у 2011, 2012 рр. — календарні квартал, півріччя, три квартали, рік; у 2013, 2014 р. — календарні півріччя, рік; з 2015 р. — календарний рік».

Другий недолік нашої податкової системи, який сильно дошкуляє підприємцям, — це неефективна й надмірно витратна для держави й бізнесу система адміністрування податків і зборів. На цю тему можна писати цілі томи. Торкнемося тільки двох аспектів. У проекті кодексу немає нічого про соціальні внески (до пенсійного та інших фондів), що створюють одну з основних проблем українських підприємств — велике фіскальне навантаження на працю. Зрозуміємо, що це не податки, а внески. Але їхній характер усе ж фіскальний, і в Україні вони є об’єктом ухиляння, тож потребують контролю. Невже для їхнього адміністрування буде створено ще один кодекс і відповідна поліцейська машина? Варто також врахувати, що на підприємстві податками та внесками відає одна й та ж бухгалтерія, то чому б і дані внески не перенести на податкову адміністрацію? А якщо об’єднати її ще з одним фіскальним органом — митницею, то скільки чиновників можна було б скоротити... Але про це, я розумію, можна лише мріяти.

Ще один аспект, на який хотілося б звернути увагу, — це вплив складності податкової системи на конкурентоспроможність. Податкові норми проекту кодексу дуже складні й не підлягають повній комп’ютеризації. Кожна фірма буде змушена утримувати чималий штат бухгалтерів. Високооплачувану роботу отримають також тисячі юристів і податкових консультантів. Але все це веде до подальшого падіння конкурентоспроможності українських підприємств і України в цілому. Окрім того, важлива складова конкурентоспроможності — креативність. Та чи сприятиме оновлена податкова система створенню духу свободи й винахідливості в українському бізнес-середовищі? Це дуже сумнівно. Аналіз прав і обов’язків платників податків і податківців, які викладені в розділі ІІ кодексу, вказує на те, що урядовий проект більше відповідає не європейським стандартам, а правилам поліцейської держави. Сподіватися на сплеск креативності підприємців за таких умов не доводиться. Невеликий загін підприємців-креативщиків, який нині існує, надалі зосередиться на ухилянні від оподаткування... Тому варто врахувати в кодексі пропозиції підприємців з ослаблення адміністративного тиску Податкової адміністрації. Ось декілька з таких пропозицій, що стосуються податкових перевірок.

У ст. 75.1.3 (про контрольні перевірки) варто додати обмеження місця перевірок «(крім місця проживання громадян)» і таким чином привести ст. 75.1.3 у відповідність до ст. 16.4.10 «Обов’язки платників податків». Нова редакція тексту: «Контрольною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника (крім житла громадян). Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, приховування трудових відносин із найманою особою».

Потрібно також повернути в останній варіант проекту кодексу обмеження частоти контрольних перевірок, яке існувало в проекті податкового кодексу від 3.08.2010. Для цього слід додати у ст. 80 речення «Контрольна виїзна перевірка може проводитися не частіше одного разу на податковий період, визначений згідно зі ст. 152.11 цього Кодексу».

Не можна залишити в кодексі й положення ст. 79.6, 80.2 та інших, згідно з якими порядок проведення перевірок установлюється Міністерством фінансів або Кабінетом Міністрів. Адже існує ст. 81.3: «Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах прав і повноважень, визначених цим Кодексом».

Водночас потрібно включити до кодексу положення про відповідальність контролюючих органів за збитки, що заподіяні в результаті контрольної чи документальної виїзної позапланової перевірки, якщо податківці не виявили порушень, і реалізувати таким чином одне з небагатьох прав платників податків (ст. 17.1.11) на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їхніх посадових осіб). Якщо такого положення в Податковому кодексі не буде, перевірки залишаться дієвим інструментом рекету та залякування податківцями.

Один із помітних недоліків податкової системи України — це високий рівень ухиляння від податків і нерівномірне податкове навантаження на підприємства різного масштабу й окремі галузі економіки. Почнімо з компліменту розробникам кодексу: податкові норми виписані так, що «миша не проскочить». Усі відомі лазівки тіньовикам перекриті. Але чи усунуті причини ухиляння від оподаткування? Їх досить багато, але зупинимося на одній — низькій продуктивності праці в Україні. Вона визначається незначними обсягами ринків, недостатнім рівнем освіти й підготовки персоналу, слабкою матеріальною базою, великими витратами на хабарі. Усе це призводить до того, що обсяг продажу на одного працюючого в багатьох секторах українського ринку набагато нижчий, ніж на Заході. А люди нічим не гірші за західноєвропейців. Вони варті і нормального харчування, і житла, і автомобілів... А оскільки продуктивність праці низька, то тим, хто хоче мати високий добробут, доводиться ухилятися від податків, щоб покласти собі та найманим працівникам пристойну реальну зарплатню («на руки»). Тому обмеження обороту підприємця-спрощенця сумою 300 тисяч гривень буде лише додатковим стимулом для ухиляння від оподаткування. Ця сума в більшості випадків буде недостатньою для формування бази витрат і зарплатні підприємливих громадян. Вони будуть і далі ховати в тінь свої обороти та зарплати.

Відчутний недолік податкової системи України — невиконання нею функції згладжування соціальної нерівності. Податкова система мала б працювати також на зростання могутності країни та підвищення добробуту її громадян, зменшуючи соціальну нерівність. На жаль, остаточний варіант податкового кодексу розвіяв надії на це. ПДВ, податок на споживання, який здебільшого чіпляє інтереси бідних, зменшується з 20 до 17% тільки з 1.01.2014 року, а податок на прибуток, який сплачують багаті, суттєво зменшується з 25 до 19% вже з 1.01.2011 року, а потім поступово до 17%. Можливість захистити інтереси бідних установленням спеціальної ставки 5 — 7% ПДВ на товари широкого вжитку (продукти харчування у першу чергу) не використана. Особливе занепокоєння викликає суттєве збільшення ставок податків для підприємців-спрощенців: до 1500 гривень на місяць без урахування соціальних внесків. Податкове навантаження на спрощенців стає відчутно потужнішим, ніж на середній і великий бізнес. Однак у народних обранців ще є можливість виправити цю несправедливість.

Введено податок на нерухомість. Але слід зробити й наступні необхідні кроки на шляху до справедливості — ввести податки на розкіш (яхти, коштовності...) і прогресивну шкалу податку на доходи фізичних осіб. Цього розробники кодексу не наважилися зробити (основна ставка 15%). Але, враховуючи тенденції розвитку світу (багатіти все важче), це доведеться робити вже дуже скоро. Тому варто кодифікувати відповідні зміни зараз, щоб зробити податкові реформування очікуваними.

Однак забезпечити згладжування соціальної нерівності й гармонізацію суспільства лише за допомогою податкового кодексу дуже складно. Комплекс українських податкових та інших пов’язаних з ними проблем відвідувачі нашого сайта описують приблизно так. Держава існує за рахунок внесків громадян у вигляді податків. Свідома сплата податків можлива, якщо платник бачить, що податки використовуються ефективно. Але навіщо мені сплачувати податки, робити внески до пенсійного та інших соціальних фондів, якщо бюджетні кошти перетікають у кишені бюрократів і відтак використовуються неефективно чи «вороже» до громадян. Держава, яка не вміє працювати, не має морального права тиснути на громадян і змушувати їх сплачувати всі податки.

Аргументи на кшталт того, що на вдосконалення держави потрібні кошти (податки), підприємці найчастіше не сприймають. Враження таке, що люди складають дулю в кишені й думають: «Спочатку ви зробіть перший і безкоштовний крок — припиніть красти. Тоді ми сплачуватимемо податки добровільно, і за ухиляння нас можна буде карати».

Такі міркування не варто називати асоціальними — у них, на мій погляд, все ж таки є раціональне зерно. Податкова система завдяки властивій їй соціально-економічній функції може бути потужним чинником гармонізації розвитку України. Декларування доходів і витрат чиновниками й політиками, ефективне використання бюджетних коштів — відомі проблеми. Без їхнього вирішення найдосконаліший Податковий кодекс буде безсилим.

http://www.day.kiev.ua/314013

  Загальний список

Ім'я, Прізвище *
E-mail
Захист від спаму *
Текст повідомлення *