Досвід міжнародної співпраці в рамках єврорегіонів. Перспективи України

Богдан Дубовик,

Заступник Голови Правління ВГО “Успішна Україна”

Ситуація в Україні, що відкриває можливості для проведення внутрішніх реформ та прогресу на шляху до європейської інтеграції, вимагає переосмислення досвіду створення та функціонування єврорегіонів. Така ревізія дасть можливість зрозуміти сучасний стан проблем транскордонного співробітництва та визначити ймовірні перспективи розвитку цього елементу державної регіональної політики на найближчий період.

А перспективи можуть бути дійсно непоганими. Україна володіє значним геополітичним потенціалом для розбудови ефективного транскордонного співробітництва. Маючи спільні кордони з основними новими членами і кандидатами на вступ до ЄС, вона водночас межує з усіма прикордонними державами на східному кордоні ЄС – Росією, Білоруссю, Молдовою та Туреччиною. Волинська, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька області відповідно до історичних обставин мають спільну основу просторового розвитку з межуючими регіонами Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії. Територія та транспортні системи України відіграють унікальну транзитну роль на традиційних торгівельно-транспортних шляхах, як через нові кордони ЄС зі Сходу до Європи, так і вздовж них - з Півдня на Північ. Використовувати цей потенціал необхідно з урахуванням вітчизняного досвіду та при послідовному залученні кращих європейських практик.

Перші активні спроби транскордонної співпраці в Європі припадають на кінець 60-х років, саме тоді починається активне використання такого інструменту транскордонної політики, як єврорегіони. Першими єврорегіонами стали Euroregio (на кордоні Нідерландів і Німеччини) та Regio (на кордоні Швейцарії, Німеччини та Франції). Відповідно до переліку Ради Європи на даний момент існує більше 70 транскордонних регіонів, що утворені між 235 регіонами. До такої співпраці залучено 32 держави.

Відповідно до цих документів транскордонна співпраця - це кожна спільно розпочата діяльність, що має на меті зміцнення і подальший розвиток сусідських контактів між спільнотами і територіальними владами двох або більше сторін договору. До спільнот і територіальних влад відносяться організації, установи й органи, які реалізують локальні та регіональні завдання. Однією з форм співробітництва прикордонних територій суміжних держав є єврорегіони. Єврорегіон – це юридично оформлена (за нормами Ради Європи) територія транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, які мають спільний кордон. Це співробітництво спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності. Діяльність єврорегіонів розглядається як один з елементів загальноєвропейської системи пріоритетів, який відповідає принципові інтеграції держав через інтеграцію регіонів. Така діяльність передбачає прискорення соціально-економічного розвитку транскордонних регіонів, кадрову інфраструктурну підготовку регіонів і країни в цілому для поглиблення співробітництва з ЄС, прискорення європейських процесів інтеграції, реалізацію потенціалу формування експортної спеціалізації регіонів, розвиток міжнародних зв’язків у галузях туризму, рекреації, охорони навколишнього природного середовища. Відомі, наприклад, єврорегіон „Сартолюкс”, що включає Саар (ФРН), Лотарингію (Франція), і державу Люксембург. До єврорегіону  „Нейсе” входить ряд східних земель ФРН, західні воєводства Польщі і західні округи Чехії (всі вони розташовані вздовж річки Нейсе). Організаційна структура єврорегіонів є типовою і включає в себе: раду об'єднання, голову ради, виконавчого директора та робочі комісії. Органи єврорегіону виконують дорадчі, консультаційні та координаційні функції. Рада обговорює та затверджує спільні проекти, забезпечує їх фінансування та реалізацію. Рішення Ради мають дорадчий характер. Рада складається з представників з кожної країни. Сесії Ради відбуваються приблизно 4 рази на рік.

Єврорегіони як форма прикордонного співробітництва сприяють не тільки посиленню та поглибленню добросусідських відносин між державами, а й виступають своєрідним інструментом для інтеграції тієї або іншої країни до європейських структур. Це особливо важливо для України в зв’язку з просуванням кордонів Євросоюзу. Єврорегіони можуть розглядатися і як засіб врегулювання можливих територіальних проблем двох держав, адже їх створення частково знімає напругу щодо можливих територіальних претензій, проблем, пов’язаних зі становищем національних меншин. Це також своєрідний полігон для апробації сумісності законодавства різних країн і правових систем. За сучасних умов єврорегіони можуть бути поділені на три категорії: 1) охоплюють прикордонні території країн ЄС і мають спільні економічні та адміністративні проблеми; 2) включають території держав ЄС, для яких характерний переважний розвиток аграрного виробництва; 3) створюються на територіях країн, які не входять до ЄС і є дійовими засадами для включення нових країн до загальноєвропейських інтеграційних процесів.

Наслідуючи європейський досвід, Україна ще на початку 90-х років звернула увагу на такий інструмент регіонального розвитку, як єврорегіони. Наша країна залучена до  діяльності чотирьох єврорегіонів –  Буг,  Карпатський, Нижній Дунай та еко-єврорегіону  Верхній Прут. В даний час обговорюється питання щодо розробки проекту єврорегіону „Сян” (Львівська область України та Підкарпатське воєводство Республіки Польща).  Територія України, що входить до складу єврорегіонів – це майже 20% населення країни (6 областей, 100 районів, 109 міст).

Єврорегіон „Буг” – транскордонне об’єднання до складу якого входить Волинська область України, Люблінське воєводство республіки Польща та Брестська область Білорусі. В даний час він знаходиться на початковому етапі свого формування. Стратегія його розвитку включає такі сфери цілей і дій: 1) сфера бізнесу: орієнтація промислових підприємств на ринки іншої сторони і на кооперацію з ними; вільний рух по єврорегіону товарів, капіталу, робочої сили; 2) сфера господарського розвитку: розвиток комунікацій і зв’язку; формування регіональних транскордонних систем технічної інфраструктури; 3) соціальна сфера: охорона довкілля і співробітництво в галузі екології, розвиток інтеграції у сфері культури тощо.

Єврорегіон „Верхній Прут” – великий регіональний проект екологічно безпечного розвитку прикордонних територій Чернівецької області України, а також прикордонних територій Румунії та Молдови, який базується на спільних напрацюваннях в галузі охорони навколишнього природного середовища. Створюється за домовленістю між президентами трьох країн. Основні напрями розвитку єврорегіону: реалізація спільних проектів екологічно безпечного економічного та соціального розвитку прикордонних територій; забезпечення спільності і сумісності національних та локальних систем моніторингу, прогнозування, підтримки управлінських рішень, контролю у сферах охорони навколишнього природного середовища та здоров’я населення, запобігання техногенним аваріям і катастрофам; спільне відпрацювання механізмів введення в дію міжнародних, європейських і національних стандартів управління станом довкілля, мінімізації утворення відходів, безпеки у надзвичайних ситуаціях.

Карпатський єврорегіон – один з єврорегіонів, у діяльності якого бере участь Україна. Утворений у 1993 році у Дебрецені (Угорщина). До його складу входять прикордонні адміністративні одиниці п’яти держав - Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини, України. Він охоплює територію прощею 132,7 тис. кв. км., з населення 14 млн. чоловік. Карпатський єврорегіон – це транскордонна асоціація прикордонних адміністративних районів країн, що входять до його складу, яка створена з метою координації транскордонного співробітництва. Пріоритетами функціонування Карпатського єврорегіону вважаються: розвиток транспортного зв’язку на його території; вирішення проблем розвитку інфраструктури, туризму; створення сучасної функціональної структури економіки регіону; розширення європейського та атлантичного співробітництва та ін.

Єврорегіон „Нижній Дунай” – територія транскордонного співробітництва між територіальними громадами: від України – Одеська область; від Республіки Молдова – Вулканештський, Кагульський і Кантемирівський райони; від Румунії – повіти Бреїла, Галац і Гульча.  Для вирішення спільних завдань співпраця здійснюється в таких сферах: координація програм захисту навколишнього середовища басейнів Нижнього Дунаю, Прута, Сірета і Дністра, дельти Дунаю, придунайських озер і плавнів; сприяння створенню спільних комерційних підприємств і банків зі спільним капіталом; сприяння створенню ВЕЗ; узгодження тарифів у галузі транзитних перевезень вантажів; розвиток інфраструктури туризму і рекреації; узгодження програм спільних дій у випадку пожеж, паводків та інших природних катаклізмів.

Сучасні концепції транскордонного співробітництва регіонів вимагають суттєвого перегляду застарілих уявлень про адміністративно-територіальний устрій країни, роль і значення прикордонних територій, властиві їм проблеми і т. д. Тривала політика держави, спрямована на абсолютне зміцнення державних кордонів, спричинила багато проблем пов’язаних з переміщенням людей, товарів, капіталу. Все це сприяє розвитку регіональних диспропорцій, набуттю територіями ознак депресивності. Разом з тим, від рівня розвитку цих прикордонних територій багато в чому залежить безпека і цілісність нашої держави.

Більшість проблем транскордонної співпраці є типовими для тих єврорегіонів, в яких бере участь Україна. Серед них варто виокремити наступні: 1) суттєва різниця в рівні розвитку держав-учасниць, у темпах і обсягах адміністративних трансформацій; 2) різний рівень транспортної, в тому числі прикордонної інфраструктури; 3) істотні відмінності у митному і податковому законодавстві; 4) відсутність необхідної кількості банків, готових провадити розрахунки і видавати кредити транскордонним господарчим підприємствам.

Серед проблем правового характеру існує нагальна потреба перерозподілу обсягів повноважень між центральною та регіональною владою і передачі в регіони права самостійно вирішувати питання прикордонного співробітництва. Звичайно, це не повинно призвести до ослаблення державної влади, але щоб єврорегіони могли розвиватись, центральна влада повинна цілеспрямовано, в рамках конкретного єврорегіону надавати певні права і обов’язки місцевим органам самоврядування на здійснення вузького обсягу міжнародних повноважень. Існує також проблема невідповідності законодавства країн-учасниць транскордонного співробітництва, що суттєво гальмує вирішення багатьох поточних питань розвитку.

Сучасна політична ситуація в Україні відкриває особливо сприятливі можливості для проведення внутрішніх реформ, а також для прогресу на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. Від нової влади очікують активної підтримки прикордонних регіонів у їх прагненні налагодити ефективну транскордонну співпрацю, та долучитись до сучасних інтеграційних процесів на теренах ЄС. В той же час, подальше зволікання з налагодженням транскордонної співпраці у зоні нових кордонів ЄС, особливо на фоні достатньо болісного введення візового та більш жорсткого митного режиму, сприятиме формуванню у населення прикордонних регіонів, місцевої та центральної влади негативного іміджу розширення ЄС, подолання якого вимагатиме значно більше зусиль, ніж своєчасна підтримка наявних напрацювань у сфері транскордонної співпраці.

  Загальний список