ЯКА КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ?

Щодо дискусії з приводу податкової реформи

8 квітня 2006 р газета «Дзеркало тижня» надрукувала статтю А. Соколовської «До стратегії реформування податкової системи України». Стаття присвячена критиці проекту Стратегії податкової реформи, розробленого Оргкомітетом Національної комісії з реформування податкової системи України, очолюваного В. Т. Лановим. А. Соколовська представлена як науковець (доктор економічних наук, професор) Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України. Але прочитавши уважно статтю, я зрозумів, що А.Соколовська — чи то ведучий розробник, чи то ідеолог іншого «конкуруючого» документу — «Проект Концепції реформування податкової системи України», що розроблений Міністерством фінансів України.

Я, на відміну від пані Соколовської — практик. 15 років в українському бізнесі, вивчення основ економіки в американському університеті і по книжкам відомих економістів Н. Г. Менкью, В. Д. Базилевича, 15 років відвертого спілкування на будь-які бізнес-теми з десятками бізнесменами із всього світу. За ці 15 років я засвоїв і на практиці переконався у вірності двох положень:

— економісти з використанням всіх теорій не можуть точно передбачати розвиток економіки хоча б на рік вперед (Н. Г. Менкью, йдеться про економіку розвинутих країн!);

— класичні економічні закони не завжди діють на пострадянському просторі (В. Д. Базилевич).

Базуючись на цих положеннях, я хотів би, по-перше, висловити незгоду з деякими висновками А. Соколовської, і, по-друге, сприяти переведенню дискусії на тему «ЯКА КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ?» в конструктивне русло.

Свої пропозиції вважаю пропозиціями незалежного фахівця, бо хоча я і працював в Оргкомітеті, ні я Оргкомітету, ні Оргкомітет мені нічого не винен. Всі члени Оргкомітету працювали на громадських засадах.

У підтвердження оголошую пропозицію 1: поєднати найкращі сили і пропозиції від всіх розробників всіх проектів реформування податкової системи України.

За моєю інформацією, проект Мінфіну був запропонований Урядом Президенту України. Кажуть, Президент схиляється до прийняття саме цього проекту, але радить врахувати і альтернативний проект В. Т. Ланового. Тобто Президент пропонує розумні речі, сутність яких — ПОЄДНАННЯ.

Мені завжди під час роботи Оргкомітету було незрозуміло ставлення деяких державних чиновників до роботи. Проект В. Т. Ланового розроблявся фахівцями за широкої участі громадськості. Протягом 2005 і 2006 рр. відбулось кілька десятків засідань Оргкомітету, десятки бізнесменів, експертів, науковців, політиків створювали цей проект. Було проведено багато публічних обговорень проекту: круглі столи, прес-конференції, громадські слухання. Більшість зауважень громадськості і фахівців враховувались. Тільки чиновники від профільних міністерств чомусь ігнорували більшість засідань Оргкомітету, хоча вони регулярно запрошувались. Пізніше ми зрозуміли, чому: вони тихенько розробляли свій проект. А потім тихенько, не обговорюючи в суспільстві (ні мені, ні широкому колу моїх знайомих невідомі факти обговорення), занесли свій проект до Президента. Типова поведінка українських чиновників…

Пропозиція 2: давайте обговорювати різні концепції і заходи податкової реформи з урахуванням світового досвіду і українських реалій:

— Домовляємось, що розробляємо стратегію реформування податкової системи УКРАЇНИ, а не Швеції чи іншої європейської країни. Україна бідна, Швеція — багата. В Україні низька культура, в Швеції — висока (в тому числі культура сплати податків). В Україні рівень корупції високий, в Швеції — низький (аналогічне співвідношення по іншим рисам еліти країн). В Україні тіньова економіка набагато впливовіша, ніж у Швеції і т. д. Тому давайте не переносити досвід розвинутих країн на наш грунт. Давайте шукати власні рішення!

— Не боїмось активних змін, бо тільки вони є основою успіху у сучасному житті. Це знає кожний сучасний бізнесмен. М. Портер «Конкуренція»: «Конкурентна стратегія — це бути несхожим». Тому, якщо для інтересів країни буде потрібно, треба ініціювати і зміни в Конституції!

— Погоджуємось, що ринковою економіку України можна назвати тільки умовно (причини перелічені вище). Тому давайте обережно використовувати закони ринкової економіки в нашій спільній роботі. Особливо ця теза стосується застосування «теорії оптимального оподаткування» і інших теорій.

Пропозиція 3: давайте домовимось, що під час дискусії не будемо вводити в оману громадськість:

— Наприклад, не будемо порівнювати податковий тиск у різних країнах, порівнюючи тільки ставки податків. Ми ж фахівці і знаємо, що окрім ставок існують правила нарахування і адміністрування податків. При менших ставках податків, але при абсурдних правилах нарахування і адміністрування податків, при заплутаному законодавстві і особливих методах роботи податкових органів податковий тиск може бути більшим! Саме такою є ситуація в сучасній Україні в порівнянні з європейськими країнами, що розвиваються (нашими конкурентами).

— Давайте чесно визнавати позитивні риси всіх концепцій, що розглядаються. В статті А. Соколовської нечітко прозвучало, що концепція В. Т. Ланового передбачає поступове зниження ставок основних податків за 5 років. Це дуже слушна пропозиція! Під час повільних змін і бізнесмени потихеньку зрозуміють, що треба платити, і податківці навчаться збирати податки, і в який завгодно рік з п’яти можна буде відкоригувати стратегію (динаміку зменшення ставок), якщо, наприклад, податків стане забагато. Ще одне, дуже важливе положення: при поступовому зменшенні податкового навантаження підприємці будуть мати можливість навчитись працювати по-чесному (чи майже по-чесному) і приготуватись до справжньої конкуренції з компаніями світового рівня, які активно підуть в Україну, як тільки буде знижено податкове навантаження і зменшено рівень тіні.

— Давайте не будемо використовувати аргументи майбутнього членства в Європейському Союзі (на кшталт «мінімальне значення ставки ПДВ для країн Європейського Союзу визначене у 14 %»), бо Україна ще багато років буде поза Євросоюзом і нам необхідно зосередитись на тому, як вижити і подолати наші проблеми самотужки.

— Під час дискусії давайте чесно визначати свій статус у розробці проектів реформування податкової системи. Якби у передмові статті А. Соколовської було написано, що вона — один з розробників конкурентної концепції, відношення читачів до матеріалу було б іншим, ніж зараз (більшість сприймає цю статтю як думку незалежного науковця).

Про існуючі концепції реформування податкової системи України

Загальна оцінка більшості бізнесменів, фахівців: Концепція Оргкомітету, Хартія податкових відносин, що розроблені Оргкомітетом, для багатьох бізнесменів — це чи не перші системні документи в Україні, які обіцяють презумпцію невинності платників податків, спрощення і стабільність податкових законів і, головне, зниження податкового навантаження. Це наша надія! Звичайно, в документах Оргкомітету є і помилки, і прорахунки. Деякі критичні висновки А. Соколовської стосовно положень Концепції В. Т. Ланового справедливі. Це підтверджує необхідність об’єднання зусиль: А. Соколовська та інші фахівці такого рівня могли б суттєво підсилити Оргкомітет (чи інший орган спільної роботи).

А от з головним висновком А.Соколовської про те, що стратегічний орієнтир Концепції Оргкомітету на суттєве зниження податкового навантаження є хибним, я категорично не згодний і спробую це детально аргументувати.

Спочатку наведу деяку інформацію про те, що розвинуті країни прагнуть зменшити податкове навантаження (без намірів в подальшому переносити цей досвід на українські терени — ми про це домовились вище). Ця інформація спростовує дані зі статті мого опонента:

— США продовжують знижувати податки. З нещодавнього звернення до нації Президента США Д. Буша: «Нам потрібні постійні податкові пільги і я прошу Конгрес зробити скорочення податків постійним» (цитується за Ю. Загоруйко, «Дзеркало тижня», 1.04.06, стор. 12).

— Британський центр політичних досліджень наводить такі дані: розвинуті країни, де обсяг бюджетного перерозподілу невеликий (менше 35 % ВВП), демонструють більш високий рівень подушних доходів (на 12 %) у порівнянні з країнами, в яких обсяг бюджетного перерозподілу більший за 35 %. З 1997 по 2005 рік у країнах першої групи ріст ВВП складав у середньому 4.1 % за рік, у той час як у країнах другої групи — 1.9% (дані з журналу «Експерт», 10.04.2006, стор. 43).

— Надлишковий податковий тягар стає нестерпним в європейських країнах. Всі західні бізнесмени, з якими доводилось спілкуватись, переконані: їх країни з надвисокими податками не виживуть в умовах зростаючої світової конкуренції. Це підтверджується власним побутовим досвідом: з кожним роком в цих країнах збільшується кількість тих, хто бажає продати свій товар без чеку.

Таким є досвід розвинутих країн. А в Україні ситуація набагато важча. Податкові вимоги — надмірні. Слова китайського філософа Сюнь-Цзи «Стягування непомірних податків — це шлях, який веде до розбою, збагачення ворога і загибелі держави» є вельми актуальними, якщо припустити, що розбій — це справа деяких політиків, чиновників, бізнесменів, а ворог — тіньова економіка.

При обговоренні податкових реформ доводиться оперувати поняттями суспільної психології, ніж економіки. Чому? Тому що «економісти одностайні стосовно загального правила: аналіз розмірів податкових ставок не дозволяє зробити вірогідного прогнозу впливу їх змін на розміри податкових надходжень, багато залежить від того, як зміни ставок вплинуть на поведінку людей» (Н. Г. Менкью). Для України, де закони ринкової економіки працюють тільки умовно, перехід до аналізу поведінки суспільства від оперування цифрами ставок податків удається особливо актуальним.

Так давайте визнаємо той факт, що надмірний податковий тиск є і причиною, і засобом існування тіньової економіки, а також багатьох інших проблем України. Моя аргументація така: жодна з українських влад не продемонструвала щирого бажання створити сприятливі податкові умови для розвитку прозорого бізнесу в Україні. Аргументація можновладців видається простою: потрібні високі податки для забезпечення надходжень в бюджет. А те, що більшість грошей при цьому повз бюджет тікають у тінь, їх офіційно бентежить, але рівень тіньової економіки зменшується повільно. Чому? Не існує іншого пояснення, крім того, що влада зацікавлена в несплаті податків і створенні потужного тіньового сектору. Бо саме цей тіньовий сектор живить грошима політиків, чиновників, частку бізнесменів, кримінал. Тіньова економіка — могутнє джерело збагачення влади. Поки «тінь» потужна, про відокремлення влади від бізнесу не йтиметься. Бізнес буде прагнути влади, а можновладці розглядатимуть політику як засіб власного збагачення.

І ми маємо визнати головне — руйнівний вплив на українське суспільство надмірного податкового навантаження й тіньової економіки. А чому — читайте у статті “Всі хвороби — від нервів”, яка нещодавно вийшла в “Урядовому кур’єрі” (Урядовий кур’єр. — 15.04.2006. — C. 72), розміщена на сайті “Успішної України”, на урядовому порталі, а також обговорюється на форумі Ради підприємців при КМУ поруч із обговоренням розміщених там концепцій реформ.

Ю. В. Бойко,

Голова Правління ВГО “Успішна Україна”

  Загальний список