ВГО «Успішна Україна» оголошує
конкурс фотографій

Новини

RSS 2.0 RSS 2.0

Наші партнери



Громадський рух "Моя Україна"
7 серпня 2012

РОБИТИ СКАЖЕНІ ЖЕСТИ, НЕ ВТРАЧАЮЧИ РІВНОВАГИ

 

У номері «Дзеркала тижня» від 10 березня 2012р. прочитав статтю К. Грищенка «Стратегічна рівновага як шанс України» у багатополярному світі». Слова «стратегія» і «рівновага» відразу викликали асоціацію із  китайською стратагемою №27: «Робити скажені жести, не втрачаючи рівноваги». Як відомо, 36 китайських стратагем  - це не тільки азбука хитрощів  китайських військових з древніх часів, а й одна з невід’ємних сторін багатовікової китайської культури. Ці стратагеми вивчають у школі, їх використання з метою перехитрити у повсякденному житті не протиричіть нормам тамошньої моралі. Беручи до уваги велику роль «китайського фактору» у світовому розвитку наступних десятиріч, що небезпідставно підкреслює автор статті, стає цікавим поглянути на запропоновані у статті стратегічні рішення під «китайським» кутом зору.

По – перше, про зміст 27ї стратагеми. Він не має відношення до «рівноваги» у сенсі, що розглядається у статті. У статті пропонується зовнішній політичний курс України як забезпечення рівноваги (балансу)  у співпраці з різними світовими гравцями: Європою, Росією, Китаєм, тощо.  А 27ма стратагема означає, фактично  «Клеїти дурня, приховуючи внутрішні сили  (внутрішню рівновагу)», іншими словами – не розкривати перед  супротивником свої дійсні можливості. Оцінюючи статтю К.Грищенка з позицій китайської мудрості, слід зауважити: навряд чи китайці стали б озвучувати у пресі дійсні наміри своєї зовнішньої політики. А якби вони були консультантами українських урядовців, не виключаю, що могли б запропонувати їм діяти, наприклад, згідно стратагемі №23: «Об’єднатися з дальнім ворогом, щоб побити ближнього”.

По – друге, про зміст статті К.Грищенка. Стаття в цілому сподобалася. Але декілька положень статті викликають стійке несприйняття і надихають на гостру критику. Автор пише: «Із певною мірою узагальнення, у світі є три чинники, які визначають силу чи слабкість нації, - економіка, демографія та природні ресурси». Не знаю, що автор мав на увазі, використовуючи термін «нація» (мабуть, спільнота громадян держави?), але силу (конкурентоспроможність) держави традиційно прийнято визначати  показниками розвитку у декількох сферах: економічній, політичній, соціальній, екологічній (природній).  Автор не згадав про соціальну сферу, де «знаходяться» і політика, і освіта, і наука, і,  кінець  кінцем - головне -  люди і людські стосунки, вища ступінь яких – довіра – визначає найголовніший чинник могутності держави – її соціальний капітал, стрижень.  Якщо чиновник такого високого рангу, як К.Грищенко, навіть не приділяє уваги  головному чиннику могутності держави у своїй статті, стає зрозумілою одна з причин  низького рівня цієї самої довіри українських громадян до влади. Відсутність довіри  -  головне гальмо  українських реформ.

Ще одна теза статті, яку не можу не заперечити: «Потрібна ангажована, багаторівнева  державна стратегія. В першу чергу – економічна, в другу – політична». За всіма даними світових організацій (WEF, тощо) найслабкіша ланка української держави – саме політична, і стратегія її лікування потрібна в ПЕРШУ чергу. Чи хтось ще думає, що не викорінивши корупцію, не зламавши хребта олігархії  (участі бізнесменів у владі), не застосувавши політичну реформаторську  волю,  можна побудувати конкурентоспроможну  економіку,  забезпечити гарну демографію  чи раціонально використати природні ресурси?   

 

Наведені вище  негативні оцінки змушують побоюватися реальності песимістичних оцінок стратегічного потенціалу влади, що відповідають буквальному розумінню 27ї стратегеми: «влада тримає рівновагу, роблячи  скажені жести»… Забагато скажених жестів: «закрила» лідерів опозиції, пересварилася з ЄС, як великий «сівальник» засіває передвиборчі соціальні обіцянки… Рівновага поки є, та чи надовго?

 

Головний, на мій погляд,  позитив статті полягає в тому, що влада почала говорити про стратегію! Поки обережно, несміливо, з помилками. Оптимісти можуть побачити у цьому  навіть класичну реалізацію китайської стратагеми № 13: «Бити по траві, щоб налякати змію (опозицію)».  К.Грищенко своєю статтею «постукав по траві» стратегічної тематики. Опозиція налякається і нарешті озвучить  положення своєї стратегії розвитку країни, з якою готується до виборів.

Пропоную читачам почитати  решту  36 китайських стратагем і знайти для себе і України корисні хитрощі. Та й підготуватися до розвитку стосунків з китайцями.

Ю.В.Бойко

20.03.2012р.

 

 



Коментарі

Захист від спаму *
 
УКР   РУС   ENG
пошук




e-mail:

© 2004-2007 ВГО "Успішна Україна". Усі права на матеріали, що знаходяться на сайті, охороняються у відповідності з законодавством України. У разі будь-якого використання матеріалів сайта, гіперпосилання на www.uspishnaukraina.com.ua є обов'язковим.