ВЕЛИКІ МОЖЛИВОСТІ МАЛОГО БІЗНЕСУ

        50—60% валового продукту, вироблюваного в західних країнах приблизно 70% зайнятого населення, припадає на малі підприємства. В Україні цей показник складає 10%.
        
        Всезнаюча статистика нещодавно повідомила про те, що лише третина українців бажають відкрити власну справу. Такий потенціал сміливих та ризикованих заслуговує на увагу. Наші громадяни вже не бажають працювати на когось, а заявляють про те, що цілком здатні впоратися з ризиками, яким піддаються суб`єкти малого підприємництва — високими шансами банкрутства, необґрунтованим тиском з боку контролюючих інстанцій, низьким ступенем економічної безпеки через обмежені ресурси розвитку, недосконалим податковим законодавством, яке часто-густо не залишає для малого бізнесу іншого варіанту, крім незаконних фінансових операцій, найчастіше—з метою просто уникнути занадто високого оподаткування. Та попри все наші друзі та знайомі пробують себе у бурхливому океані малого та середнього бізнесу, виживають і навіть процвітають, плекаючи надію, що держава врешті-решт повернеться обличчям до підприємців-ентузіастів і перейде від слів до обіцяних справ.
        А наобіцяли вітчизняним бізнесменам багато. Колишній прем`єр-міністр України і найбільш вірогідний кандидат на цю ж посаду в майбутньому Юлія Тимошен-ко розпочала свою дорогу до влади з полум`яної промови. Не можу втриматися, аби не згадати її слова: «Я хотіла б, щоб зараз почули всі люди, які мають наміри зайнятися своїм малим і дрібним бізнесом, що ми для них відкриємо можливості, як отримати стартовий капітал, як отримати необхідні консультації по створенню бізнес-планів. Ми повністю спростимо всю реєстрацію нових підприємств і зробимо так, щоб люди, які починають працювати, щоб вони мали чіткий і зрозумілий від держави шлях і підтримку. Регуляторна політика, яку буде вести держава, буде спрямована на те, щоб зменшити всі перешкоди для розвитку малого і середнього підприємництва» (04.02.2005). В цей же день депутати дали зелене світло прем`єрству Ю.Тимошенко.
        Глава держави Віктор Ющенко також постійно декларує підтримку підприємцям.
        За минулий рік у бізнес в Україні прийшло більше 150 тисяч громадян — фізичних осіб. Ще приблизно 30 тисяч підприємців зареєструвалися як юридичні особи. Але ані бізнесмени з досвідом, ані новачки виводити свій бізнес із тіні не збираються. Про поодиноких альтруїстів та «ура-патріотів» мова не йде.
        За даними Світового Банку в 2005 році Україна в переліку найбільш сприятливих країн для ведення бізнесу займала 124 позицію. Перші п`ять посіли Нова Зеландія, Сінгапур, США, Канада та Норвегія. До речі, 50—60% валового продукту, вироблюваного в західних країнах приблизно 70% зайнятого населення, припадає на малі підприємства. В Україні цей показник складає 10%. Про те, що саме малий та середній бізнес у всьому світі мав і має революційну силу писалось вже дуже багато. Не треба далеко ходити за прикладами, згадаймо вітчизняну Помаранчеву революцію, про її беззастережну підтримку одразу ж заявив саме малий та середній бізнес.
        Та як і півтора роки тому вітчизняні підприємці стукають у всі можливі двері і вимагають від уряду виконання трьох умов, а саме: єдиного соціального податку, нормалізувати роботу спрощеної системи оподаткування, а також нарешті покласти край вовчим апетитам чиновників. Тому, цілком зрозуміло, що малий і середній бізнес не задоволений діями нової влади. Про це, зокрема, свідчать і виступи підприємців під головуванням «Пори» під стінами Верховної Ради, і результати опитування українських підприємців Київським міжнародним інститутом соціології: 48% підприємців вважають, що за нової влади їхнє становище не змінилося взагалі, 33% заявляють, що їхній стан погіршився, і лише близько 10% бачать покращення.
        А влада все обіцяє зміни на краще та інвестиційний бум.
        Однак неквапно, поступово малий бізнес відвойовує свої права. Принцип «єдиного вікна», запроваджений на сьогодні вже у всіх регіонах України, значно полегшив життя бізнесменам-початківцям. Та чи нормальною є ситуація, за якої, щоб потрапити в це саме «вікно», необхідно займати чергу о шостій ранку, адже документи у майбутніх підприємців приймають два рази на тиждень і всього три години в день? Отже, з першим колом проблем всі ті, хто вирішив працювати на себе, зіткнуться вже на етапі реєстрації підприємства. Та зіпсований настрій вже на початковому етапі мало кого зупиняє. До речі, чоловік моєї подруги зареєстрував у США бізнес за півгодини електронною поштою, не піднімаючись зі свого зручного шкіряного крісла. Тому й не дивною виглядає інформація, що надходить з цієї країни про те, що малий бізнес став головною опорою американської нації з часу свого заснування, виконуючи роль найбільшого роботодавця, і принциповим джерелом економічного зростання. Наприклад, у США малі інноваційні фірми створюють у 24 рази більше нововведень, ніж великі фірми.
        Малий бізнес у розвинутих країнах перебуває у сприятливішому становищі порівняно з великими підприємствами. Держава здійснює допомогу в наданні інвестицій, пільговому кредитуванні та фінансуванні. Значна роль у стимулюванні малого бізнесу належить бюджетній (податковій і кредитній) політиці урядів. До заходів загального характеру відносяться встановлення для дрібних фірм зниженої ставки податку, відстрочена оплата рахунків, ефективна система знижок при сплаті прострочених позичок.
        Та не все так погано і в нашому домі. Сьогодні вітчизняні банки переглядають саму філософію ведення бізнесу, потроху позбавляючись звички робити ставку лише на великих клієнтів. Нарощувати кредитування малого й середнього бізнесу мають намір практично всі українські банки. Цікавий момент: чи багато вітчизняних підприємців знали про те, що 2005 рік, виявляється, було оголошено Міжнародним роком мікрокредитування? Адже малі позики — це початок діяльності багатьох компаній. За інформацією банків, кількість малих та середніх підприємств, що отримали кредити, за останній рік подвоїлася, і ця тенденція буде тільки наростати.
        Якщо говорити про кількість малих підприємств по регіонах України, то, без сумніву, пальма першості належить Києву, де, як свідчить статистика, в 2004 році було зареєстровано 47,7 тисяч підприємств. На другій позиції впевнено влаштувалася Донецька область, де було зареєстровано 26 тисяч підприємств. Третю сходинку посіла Дніпропетровська область — 19 тис., далі розташувалися Харківська область (18,1 тис.), Львівська область (16,2 тис.) та Автономна Республіка Крим (14,2 тис.). Найменша кількість бажаючих відкрити свій бізнес зафіксована на Буковині (3,9 тис.), тамтешнє населення не від хорошого життя покинуло свої домівки та подалося за кращою долею за кордон на заробітки. У Тернопільській (4,3 тис.), Волинській (4,7 тис.) та Рівненській (4,7 тис.) ситуація аналогічна.
        Як бачимо, становище малого та середнього бізнесу в Україні загалом та по регіонах зокрема далеко не однозначне. Та є багато прикладів позитивного досвіду відкриття власної справи на тій же Буковині, Полтавщині, Рівненщині, Вінниччині, Харківщині, Волині, з якими ми і пропонуємо ознайомитися нашим читачам. Можливо, цей досвід стане вам у нагоді. 
Оксана Ганенко         
http://www.alau.org.ua/volya.php?menu=narc&po=newsp&mode=list&lang=ukr&mode=art&id=53