Матеріали виступу

 Голови  Держпідприємництва А.В. Дашкевича

 на Громадських слуханнях (01.02.2007р.)

Шановні учасники Громадських слухань!

Шановні колеги, друзі!

Насамперед, дозвольте ще раз подякувати всім вам за інтерес до теми сьогоднішньої зустрічі. Адже для кожного працівника Держпідприємництва, і для мене особисто, важливо розуміти й відчувати оцінку нашої роботи не лише в управлінсько-бюрократичному вимірі, а в першу чергу з позиції лідерів громадської думки. Тим паче, що більшість успіхів, яких вдалося досягти Комітету за два роки мого головування, рівно як і окремі невдачі, що мали місце на шляху якісного поліпшення умов ведення бізнесу в України, є нашими з вами спільними успіхами і невдачами.

Хотів би одразу зауважити, що рішення Кабінету Міністрів про зміну формату стосунків із підприємницькою громадськістю, яке виявилося у припиненні діяльності Ради підприємців, не слід сприймати як зневагу виконавчої влади до точки зору об’єднань підприємців. Принаймні, Комітет робитиме все для того аби, у повній відповідності із принципами державної регуляторної політики, громадські, неурядові організації і надалі залишалися партнерами Уряду, виконуючи експертну, аналітичну, контрольну та інші функції, необхідні для забезпечення прозорості та ефективності владних рішень.

В цьому контексті пропоную разом подумати над удосконаленням відповідних механізмів і форм співпраці, маючи на увазі активізацію діяльності Громадської колегії при Комітеті, регулярне проведення публічних слухань, круглих столів з актуальних питань і, звісно, системну роботу щодо опрацювання проектів регуляторних актів.  

            Безумовно, цього року буде продовжено діяльність постійно діючого форуму „Влада і бізнес – партнери”. Наразі ми маємо чітку позицію Президента з цього приводу, а також відповідне доручення Уряду щодо підготовки чергового засідання у першому кварталі, де Комітет визначено головним виконавцем. Тому пропоную сьогодні обмінятися думками стосовно його можливої тематики, питань, які доцільно винести на обговорення, а також проектів рішень, що мали б бути прийняті.

Шановні колеги!

Головним змістом діяльності Держпідприємництва впродовж 2005-2006 років було забезпечення безумовного виконання рішень Президента і Уряду, спрямованих на якісне поліпшення бізнес-клімату в країні. Головними пріоритетами було визначено такі:

·          активізація регуляторної реформи з тим, аби регулювання господарської діяльності з боку держави зробити більш ефективним;

·           започаткування кардинальної перебудови дозвільної системи. Йшлося про створення власне системи, яка б відповідала  підходам, прийнятим у країнах Євросоюзу;

·          радикальне спрощення реєстраційних процедур через запровадження принципу „єдиного вікна”.

Важливо також було зберегти доступ малого і середнього бізнесу до спрощеної системи оподаткування, удосконалити сферу ліцензування, унормувати питання контролю та перевірок суб’єктів господарювання.

Комітет максимально використав можливості 2005 року, насиченого політичними подіями і багатого на оперативні рішення, насамперед для постановки конкретних завдань. Саме тоді вдалося домогтися прийняття вкрай важливих для реалізації нашої стратегії рішень керівництва Держави.

Довідково:

Укази Президента України від 12.05.05  № 779 “Про лібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва” та від 01.06.05 № 901 “Про деякі заходи щодо забезпечення здійснення державної регуляторної політики”; доручення Президента України від 01.06.05 № 1-1/444 та від 13.09.05     № 1-1/953.

Підготовлено та прийнято до виконання низку відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів, зокрема від 08.08.2005 № 321 “Про першочергові заходи щодо поліпшення стану справ з прискореного перегляду регуляторних актів та вдосконалення реєстраційної і дозвільної процедури” та від 08.09.05 № 391 “Про подальші заходи щодо здійснення державної регуляторної політики”.

Комітет мав чітку стратегію дій і у 2006 році. Задумане послідовно втілювалося в життя, незважаючи на те, що внутрішні ресурси Держпідприємництва (передусім кадрові та фінансові) були вкрай обмежені. Виконати заплановане вдалося завдяки співпраці з підприємницьким загалом.

Аби вірно оцінити результат нашої спільної роботи, слід озирнутися на два роки назад і порівняти стан речей по кожному з основних напрямів відповідальності Комітету.

 Перше. У сфері державної  регуляторної політики у 2004 році існувала велика кількість прийнятих на усіх рівнях державного управління нормативних актів, які регулювали господарську діяльність. Нещодавно прийнятий Закон „Про засади державної регуляторної політики...” фактично не виконувався. Фінансування на впровадження регуляторного законодавства з державного бюджету практично не здійснювалося.

Відтак, було необхідно на усіх рівнях оперативно розчистити регуляторне поле, а також провести ґрунтовну роз’яснювальну роботу щодо нових норм та принципів регуляторної політики.

Вагомим здобутком у сфері регуляторної політики у 2005 році став повний перегляд чинних регуляторних актів, а також оцінка їхньої системності і узгодженості.

Довідково:

На відповідність принципам державної регуляторної політики було переглянуто 9340 регуляторних актів, скасовано в інтересах підприємництва - 5184 актів   (або 55,5 %).

216 визнано такими, що відповідають принципам державної регуляторної політики, 20 – такими, що зазначеним принципам не відповідають.

При цьому на всіх етапах прискореного перегляду вжито заходів щодо попередження загрози появи регуляторного вакууму і розбалансованості державного регулювання окремих сфер господарської діяльності. З цією метою фахівці Комітету здійснили експертизу усіх рішень центральних та місцевих органів виконавчої влади.

 У 2006 році було завершено підготовку пакету нормативно-правових актів Уряду, які охопили весь механізм виконання регуляторного законодавства. Здійснено повне методологічне забезпечення регуляторної діяльності. Окрім того, за сприяння міжнародних партнерів проведено ґрунтовну інформаційно-роз’яснювальну кампанію як на центральному, так і на регіональному рівнях.

Власне, саме завдяки цьому на сьогодні 95% проектів регуляторних актів супроводжуються аналізом регуляторного впливу, понад 94%  - проходять процедуру оприлюднення.

На разі нагальне завдання - створити законодавче підґрунтя для того, щоб регуляторне законодавство запрацювало на рівні парламенту та в органах місцевого самоврядування.

Не слід також заспокоюватись на досягнутому, маючи на увазі необхідність як системного навчання основам регуляторного законодавства посадовців усіх рівнів, так і підвищення їхньої кваліфікації.

Друге. На початку 2004 року існували системні прогалини щодо введення в дію законодавства з питань державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Підготовку до впровадження Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у 2004 році забезпечено не було. 

Відомча нормативна база органів, задіяних у процесі реєстрації та постановки на облік, не відповідала Закону, мала суперечливий та заплутаний характер.

Якість розробленого раніше програмного продукту виявилася надзвичайно низькою та не дозволяла вести мову про реальне „єдине вікно”. Не витримувало критики кадрове та ресурсне забезпечення Закону. Так, при його впровадженні не було прораховано ані максимально можливе навантаження на реєстратора, ані їх кількість в кожному конкретному реєстраційному органі. Як наслідок, залежно від місця роботи одні реєстратори, навіть працюючи по 16 годин на добу, фізично не встигали обробити усі реєстраційні справи, а інші протягом робочого дня здійснювали лише декілька дій.

Отже, було необхідно вжити всіх можливих заходів, аби механізм державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запрацював на належному рівні. Для цього - удосконалити комп’ютерне та програмне забезпечення, здійснити навчання державних реєстраторів, підвищити їх посадовий статус, а також провести роботу щодо адаптації української системи до міжнародних стандартів.

Основними здобутками у 2005-2006 роках стало врегулювання проблемних питань, що існують у нормативно-правовому забезпеченні процесу державної реєстрації. З цією метою Комітетом було забезпечено розробку та прийняття відповідних Законів.

Довідково:

вiд 09.02.2006  № 3422-IV ”Про внесення зміни до деяких законів України”, в частині спрощення процедури державної реєстрації, скорочення термінів реєстрації до одного дня за принципом „єдиного вікна”;

від 22.02.2006 "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності);

вiд 16.03.2006  № 3274-IV ”Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (подальше удосконалення системи державної реєстрації). розробку та супроводження ряду Законів України,  необхідних для виконання поставлених Комітетом завдань. В результаті прийнято такі Закони:

вiд 09.02.2006  № 3422-IV ”Про внесення зміни до деяких законів України”, в частині спрощення процедури державної реєстрації, скорочення термінів реєстрації до одного дня за принципом „єдиного вікна”;

від 22.02.2006 "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо запровадження порядку реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності);

вiд 16.03.2006  № 3274-IV ”Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (подальше удосконалення системи державної реєстрації).

Як наслідок, нам вдалося досягти радикального спрощення реєстраційної процедури. «Єдине вікно» запрацювало в усіх 677 органах державної реєстрації.  Створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (нараховує понад 2,4 млн. суб’єктів). Щоденно реєстраторами здійснюється до 10 тисяч реєстраційних дій. А головне – якщо на початку 2005 року підприємець витрачав на реєстрацію в середньому 2-3 тижні, то нині, у повній відповідності із Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.”, у нього іде на це 2-3 дні.

Логічним наслідком проведеної роботи став вступ України до Європейського бізнес-реєстру. До речі, ми стали першою країною поза межами Євросоюзу, що набула членства в ЄБР. Тим самим наші партнери визнали адекватність української системи реєстрації європейським стандартам та нормам, що було публічно підтверджено в ході нещодавнього візиту в Україну керівників цієї поважної організації.

Найближчим часом необхідно остаточно завершити процес становлення реєстраційної системи. Нам потрібно довести процедуру реєстрації до одного дня в режимі „електронного єдиного вікна”. Поза сумнівом, ми домагатимемося і підвищення якості обслуговування суб’єктів господарювання з боку державних реєстраторів.

Третє. У 2004 році нових підходів потребувала система дозволів та ліцензій на здійснення господарської діяльності.

За півтора десятиліття безсистемного хаотичного економічного регулювання накопичилася величезна кількість документів дозвільного характеру, які видавались органами влади усіх рівнів. Збільшувалася корупція і зловживання з боку чиновників через самоуправство у сфері контролю. Чинне законодавство щодо ліцензування не було приведено у відповідність до сучасних потреб. Залишалися невизначеними ліцензійні умови щодо туроператорської діяльності, утримання гральних закладів, діяльності митних брокерів тощо.

Відтак, необхідно було провести кардинальну реформу дозвільної системи, невід’ємною складовою якої є впорядкування питань ліцензування та контролю.

Вагомим здобутком стало прийняття у 2005 році розробленого Комітетом Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Довідково:

Законом вперше на законодавчому рівні було встановлено основні принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності; запроваджено норми щодо встановлення виключно законами необхідності отримання того чи іншого документу дозвільного характеру,  порядок їх отримання; запроваджено адміністративну відповідальність посадових осіб за порушення процедур видачі дозвільних документів, встановлених законодавством; запроваджено європейські принципи видачі документів дозвільного характеру, зокрема, принцип організаційної єдності та принцип декларування.

В усіх регіонах спільно з місцевими органами влади проведено роботу із створення інфраструктури дозвільних центрів. У минулому році цю роботу завершено (на сьогодні їх працює 675).

Лише протягом 2005 року спільно з органами МВС та органами Прокуратури в Україні здійснено перевірки 1800 органів реєстрації та дозвільних органів, встановлено більше 650 порушень, вжито відповідних дій.

Сьогодні процедуру отримання дозволів суттєво спрощено. В середньому у 2-3 рази скоротились витрати часу підприємців на отримання дозвільних документів, зменшено їхні витрати. Відповідно до Закону «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» зокрема, вносяться зміни до більш ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюють відносити у сфері надання дозволів.

У 2006 році унормовано ряд проблемних питань у сфері ліцензування. Вжито заходів щодо упорядкування сфери грального бізнесу у межах існуючих законодавчих норм. Підготовлено законопроект, спрямований як на скорочення переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, так і на уникнення запровадження нових видів ліцензування.

Довідково:

Зокрема, створено нормативно-правову базу, яка забезпечує провадження організації діяльності з проведення азартних ігор на всій території України. Організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги до провадження організації діяльності з проведення азартних ігор встановлені Ліцензійними умовами провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджені спільним наказом Держпідприємництва України та Міністерством фінансів України від 18.04.2006 №40/374 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 за №622/12496. Цим же наказом затверджено відповідний порядок контролю за додержанням ліцензійних умов.

Окрім того, розроблено і прийнято перші в Україні Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів у м. Києві. Ліцензійні умови встановлюють вимоги до утримання гральних закладів, організації їх роботи, щодо обов’язків працівників грального закладу, забезпечення недопущення ризиків безпеки відвідувачів грального закладу, контролю за віковим обмеженням учасників азартної гри тощо. Цей досвід буде поширено в інших регіонах.

Актуальною залишається проблема щодо унормування питань контролю та перевірок.  Довгоочікуваним як для фахівців Комітету, так і для підприємців є прийнятий у першому читанні Закон України «Про основні засади державного контролю (нагляду) за господарською діяльністю в Україні», суть якого полягає у фактичному припиненні валу часто невиправданих перевірок з боку чиновників різних рівнів.

Комітет наполегливо працюватиме над темою посилення кримінальної відповідальності чиновників за перешкоджання підприємницькій діяльності. Для цього нами ініційовані зміни до відповідних статей Кримінального Кодексу.

Довідково:

Верховною Радою України в першому читанні прийнято законопроект про внесення змін до ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Слід очікувати, що найближчим часом посадовим особам Держпідприємництва будуть надані додаткові повноваження, - із складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких встановлена ст.166¹⁰ зазначеного Кодексу.

Окремо хочу зупинитись на такому питанні.  18 січня 2007 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення», нормами якого встановлено відповідальність  посадових осіб органів влади, що здійснюють державну реєстрацію суб’єктів господарювання та ліцензування певних видів господарської діяльності. Комітет і його територіальні підрозділи визначено органами, уповноваженим на складання адміністративних протоколів. Упровадження його норм дозволить істотно зменшити зловживання посадових осіб по відношенню до підприємців. Щоправда, для належного виконання закону Комітет потребує допомоги Уряду в частині кадрового та організаційного забезпечення цих нових функцій.

 Наступне. Впродовж 2005-2006 років ми з вами активно працювали над  законодавчим закріпленням спрощеної системи оподаткування, а також запровадженням єдиного соціального внеску. Зазначені питання й досі відкриті та вимагають політичного рішення з боку керівництва Уряду.

Комітет традиційно здійснює методичні, частково – контрольні функції, а також моніторинг стану виконання заходів Національної програми підтримки підприємництва.  У поточному році завдяки наполегливості Комітету відбулися певні позитивні зрушення в частині бюджетного забезпечення відповідних потреб. За два роки фінансування Держпідприємництва збільшилося з 38 млн. грн. у 2005 році до 57 млн.грн. у бюджеті 2007 року, тобто у більш ніж 1,5 рази. Крім того, нам вдалося переконати уряд і депутатський корпус започаткувати програму компенсації малому і середньому бізнесу на конкурсній основі частині відсоткових ставок по кредитах. На цю мету виділено 27 млн. гривень.  Упевнений, що цей факт не лише вплине на збільшення кількості суб’єктів малого бізнесу, а й зміцнить упевненість бізнесменів у щирості урядових намірів сприяти розвитку підприємництва.

Довідково:

Серед них: малі підприємства 300,0 тис. одиниць, що на 8,2% більше; фізичні особи – суб’єкти малого підприємництва 1917,0 тис. осіб, що на 9,4% більше; малі фермерські (селянські) господарства 43,0 тис. одиниць, що на 2,1% більше.

Шановні учасники слухань!

Окреслюючи стратегію діяльності Комітету у році, що розпочався, хотів би почути вашу думку стосовно пріоритетних завдань. До таких ми відносимо: 

  – забезпечення неухильного дотримання принципів державної регуляторної політики усіма без винятку органами влади.  Необхідно забезпечити розробку та прийняття законопроектів «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», про внесення змін та доповнень до Закону «Про Комітети Верховної Ради України», а також до регламенту Верховної Ради. Актуальним є формування системи моніторингу  результативності дії прийнятих регуляторних актів;

  –  впровадження в повному обсязі Закону „Про дозвільну систему...”, скасування на цій основі більшості наявних дозволів, прийняття закону щодо вичерпного переліку документів дозвільного характеру;

  – завершення процесу побудови нової системи реєстрації, доведення реєстраційної процедури до одного дня, підвищення якості обслуговування суб’єктів господарювання;

   – збереження доступу малого та середнього бізнесу до спрощеної системи оподаткування, а також зменшення адміністративного та фіскального тиску на підприємців шляхом прийняття відповідних законів;

  – забезпечення жорсткого контролю та нагляду за додержанням законодавства у сфері ліцензування, реєстрації та дозвільної системи; 

– прийняття законопроекту «Про основні засади державного контролю...” (нагляду) за господарською діяльністю в Україні» (прийнятий у 2006 році в першому читанні;

  – упорядкування окремих видів підприємницької діяльності, зокрема грального бізнесу з метою захисту прав як суб’єктів господарювання, так і забезпечення інтересів інших громадян. За результатами апробації та при умові одержання позитивних результатів дії Ліцензійних умов, прийнятих у м. Києві, поширити цей досвід в усіх регіонах;

  – впровадження нових ефективних механізмів державної підтримки підприємництва, розвиток відповідної інфраструктури, а також полегшення доступу підприємців до фінансово-кредитних ресурсів;

Окрім зазначених, на порядку денному залишається низка питань, що є гранично актуальними для підприємництва, проте об’єктивно виходять за межі компетенції нашого Комітету.  Йдеться, зокрема, про:

-  остаточне упорядкування системи податків і зборів з СПД, що сприяло б виведенню малого та середнього бізнесу з тіні;

- установлення справедливих соціальних нормативних передумов, які б захистили як підприємця (в якості роботодавця), так і найманого працівника у сфері бізнесу;

- установлення правил, передбачених у цивілізованих країнах, щодо кредитування підприємництва.

 Викликає стурбованість відсутність чіткої комплексної програми дій компетентних органів влади щодо:

-  подолання  нового небезпечного для  бізнесу явища – рейдерства;

- ефективної протидії старим, проте важко викорінюваним проявам старої хвороби – корумпованості чиновників. За нашим переконанням, саме нечисті на руку чиновники, зокрема місцевого рівня, найбільше шкодять малому підприємництву, бо «регулюють бізнес» на своїх територіях незалежно від прийнятого законодавства, на свій розсуд і задля власної користі, застосовуючи невмирущі  чиновницькі механізми.

Переконаний, що саме підприємницька громадськість може і повинна піднімати ці питання, використовуючи усі свої можливості для цивілізованого тиску на бюрократію.

Є очевидним, що найкращі закони ніколи не запрацюють без відповідного інституційного забезпечення. 

За останні роки у зв’язку з прийняттям низки базових законодавчих актів у сфері розвитку підприємництва суттєво збільшилася кількість функцій, покладених на Держпідприємництво.  Досі виконання нових для Комітету функцій вдавалося забезпечувати завдяки внутрішньому перерозподілу кадрових ресурсів на центральному рівні (у 2004 – 2006 роках було шість разів оптимізовано штатну структуру центрального апарату Комітету).

Територіальним представництвам Держпідприємництва рекомендовано покладання на спеціалістів додаткових функціональних обов’язків, надання переваги при прийомі на роботу особам з юридичною освітою, активне залучення до співпраці громадськості тощо.

Проте низка завдань і функцій, покладених на Комітет законами, прийнятими у 2004 – 2006 роках, не можуть бути реалізованими повною мірою за нинішньої чисельності його працівників. Наприклад, у 18 регіонах кількість лише базових функцій уже зараз утричі перевищує середню кількість працівників.

Довідково:

Загальна кількість штатних одиниць центрального апарату Держпідприємництва (211 осіб) і його територіальних представництв  в АР Крим, областях, м.м.Києві та Севастополі (189 осіб) є незмінною з 2002 року.  Чисельність кожного з територіальних представництв складає 5-7 осіб (18 представництв), 8 – 12 (9 представництв). На районному та міському рівнях представники Комітету відсутні. Можливості оренди транспорту для забезпечення роботи працівників територіальних представництв в районах немає.

Незважаючи на численні звернення Комітету до Уряду, на разі питання не вирішено.

Просив би підтримати позицію Комітету, адже нами підготовлено аргументовані пропозиції про збільшення його чисельності, насамперед на регіональному рівні.

Не знято з порядку денного і питання щодо створення на базі Комітету відповідної Національної комісії. Ми плануємо повернутися до його вирішення  після введення в дію Закону про Кабінет Міністрів.

Шановні колеги!

 У своєму виступі я зупинився лише на основних моментах, що характеризують нашу роботу впродовж останніх двох років. Без показового применшення можна сказати, що зроблено чимало. Хоч ми всі разом могли і мали досягти більшого! Саме таке розуміння проміжних результатів має бути основою для складання планів на майбутнє. Головне, що ми маємо чітку стратегію дій і бачимо конкретні шляхи її реалізації.

Дякую за увагу і запрошую до дискусії.