Проголосувавши за скасування антикорупційних законів, депутати злякалися власної тіні - експерти

Що на практиці означає скасування Верховною Радою України пакету антикорупційних законів? Передусім ? безстрокову дію морально застарілого та беззубого Закону «Про боротьбу з корупцією» в редакції далекого 1992 року. За ним протидія корупції і надалі буде зводитись до гонитви за корупціонерами та хабарниками без якогось реального впливу на корупцію. Це означає, що діюча влада продовжить влаштовувати показові «шоу» та акції розправи над окремими корупціонерами (часто політичними опонентами), що ніяк не вплине на загальний рівень доброчесності в країні. Питанням аналізу причин корупції в Україні та способів її попередження і далі не знаходитиме місця у широких коридорах влади.

Найгіршим в цій ситуації є фактична втрата Україною власної репутації в міжнародних антикорупційних колах. Адже, скасувавши антикорупційні закони, Україна ще більше віддалилася від виконання своїх зобов'язань перед GRECO (Група країн Ради Європи проти корупції) та OECD (Організація економічного співробітництва і розвитку) - двох найавторитетніших міжнародних форумів, які напряму опікуються питаннями доброчесності. Членом цих організацій сьогодні є і Україна.

Народні депутати України аргументували скасування антикорупційних законів необхідністю розгляду спеціального антикорупційного закону від Президента Віктора Януковича. Той напередодні вніс законопроект до парламенту, зареєструвавши його під номером 7487. Проте говорити, що президентський законопроект настільки відрізнявся від скасованих законів, що виникала якась особлива потреба в їх скасуванні, а не доопрацюванні, не можна. В своїй основі президентський законопроект практично на 80% повторює норми скасованих законів. Пропозиції Президента, які покращують скасовані закони, більш логічним було вмонтовувати в текст існуючих законів, аніж подавати у вигляді нового законопроекту.

Президентський законопроект в доповнення до визначених антикорупційними законами норм пропонує більш чітке формулювання понять «безпосереднє підпорядкування»; «близькі особи», «конфлікт інтересів»; розширює категорію осіб, на яких поширюється закон, за рахунок працівників судової гілки влади та посадовців Центральної виборчої комісії, та водночас вилучає з переліку потенційних корупціонерів приватних підприємців і деякі інші категорії службовців. Позитивом можна вважати і пропозиції Президента щодо чіткішого визначення випадків, в яких забороняється одержання подарунків; унормування питання конфлікту інтересів для малих громад та виборних посад; більш чітке визначення процедури здійснення спеціальної перевірки відомостей кандидатів на публічну службу; питання декларування доходів та витрат публічних службовців, а також оприлюднення таких декларацій та деякі інші норми.

Проте, питання чи потребували ці зміни скасування антикорупційних законів, а не їх доопрацювання - залишається відкритим. Реальна причина скасування законів вбачається у бажанні Президента максимально впливати на державну антикорупційну політику. Адже президентський законопроект передбачає фактичне позбавлення Кабінету Міністрів України та профільного парламентського комітету будь-яких функцій в координації антикорупційної політики з їх передачею визначеному Президентом спеціальному органу. За законопроектом В. Януковича антикорупційну стратегію відтепер розробляє безпосередньо Президент України, а виконання координуватиме Національний антикорупційний комітет при ньому чи аналог органу.

Найбільшою втратою президентського законопроекту можна вважати випущення будь-яких згадок про санкції за вчинення корупційних діянь юридичними особами (зокрема, компаніями). До речі, така позиція Президента фактично протирічить вимогам Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Україною ще в 2006 році. Також Президент виступає проти проведення будь-яких спеціальних перевірок щодо близьких осіб публічних службовців та кандидатів на працевлаштування в органах влади, так само як і проти оприлюднення будь-якої інформації, включно з деклараціями їх доходів та витрат, наявних корпоративних прав тощо щодо близьких осіб. Між іншим, Президент вважає, що саме він має одноосібно визначати порядок здійснення спеціальних перевірок щодо окремих категорій осіб, (на відміну від попередньої редакції, коли таке рішення приймав колегіальний орган - Кабінет Міністрів України). Також законопроект Президента фактично вважає за доцільне збереження практики позабюджетного фінансування органів влади та правоохоронних органів.

Відповідь на питання, як скоро та чи буде взагалі прийнятий антикорупційний закон від президента України, не знає ніхто. На думку очільників його адміністрації президентський закон може бути прийнятий вже в січні 2011 року. Проте тут варто згадати, що ще 20 жовтня цього року Національний антикорупційний комітет під головуванням Президента ухвалив проект Національної антикорупційної стратегії. Проте і через два місяці після схвалення проекту стратегії, Президент не знайшов можливості підписати Указ, за яким ця стратегія вступала би в силу.

Контакт для медіа:
Олексій Хмара, президент
Творче об'єднання «ТОРО»
м.т. 0 67 670 02 96, р.т. 0522 27 27 54,
факс: 0522 22 82 91, media@toro.org.ua
www.toro.org.ua

Джерело : Творче об'єднання «ТОРО»
http://www.civicua.org/news/view.html?q=1522918

  Загальний список

Ім'я, Прізвище *
E-mail
Захист від спаму *
Текст повідомлення *