Українська національна ідея - сполучення трьох слів, яке мало кому з українців зрозуміле. Якщо ми запитаємо у пересічного громадянина України: " Що є українська національна ідея?", то у кращому випадку почуємо відповідь: " Незалежна, самодостатня держава", у гіршому : "Національної ідеї немає".

   Історики досліджують сутність цього поняття в різні історичні періоди, посилаючись на ідеологів, політологи дискутують з цього приводу, а політтехнологи українською національною ідеєю "торгують". Але ніхто не може чітко окреслити природу цього дивного сполучення трьох слів. Хтось мені може заперечити, звинувативши у невігластві. Але всі погодяться з тим, що якби у українців була національна ідея, то за 16 років незалежності Україна не стояла б на черзі потрапити до країн третього світу. Врешті-решт, що ж таке національна ідея та чому в українців її немає?

   Національна ідея - це духовна концепція національної свідомості, розуміння народом сенсу свого існування, це концентрований вираз стратегічної мети, головних приорітетів нації на осяжне майбутнє. Без такої ідеї рух держави стає багатоцільовим, більше того - безцільним - не зрозуміло куди і для чого рухаємося. Відомо, що в Україні наявна низка гострих питань, що стосуються як історичних подій, так і сьогодення, щодо яких існує різка поляризація думок. Поляризація громадської думки відбувається за такими осями:

1.Ставлення до доцільності введення інших державних або офіційних мов.

2.Ставлення до доцільності прискорення вступу в НАТО.

3.Ставлення до прискореної економічної та політичної інтеграції в західному та східному напрямках.

4.Оцінка Жовтневої революції та радянського періоду в історії України.

5.Оцінка дій ОУН-УПА та доцільність надання воїнам ОУН-УПА статусу учасника бойових дій.

6..Ставлення до доцільності прискорення процесу формування єдиної помісної православної церкви.

7.Ставлення до помаранчевої революції.

   Це, звісно, не ввесь перелік спірних питань. Їх значно більше. Чому ж так? В чому ж причина відсутності української національної ідеї? Тож спробуємо діагностувати "хворобу" - поглянемо на владу та економіку.

   Влада - це:

1.Засіб збагачення

2.Брак сильних політиків і чиновників

3.Бізнес на "гачку влади"

4.Корупція

5.Територіальна роз'єднаність

6.Непрацююча судова система

7.ЗМІ не є сильними та незалежними

8.Невизначеність у зовнішній політиці. Україну не сприймають ні на Заході, ні на Сході як повноцінного самодостатнього суб'єкта співпраці

   Економіка - це:

1.45% економіки в тіні

2.Низький загальний рівень конкурентоспроможності країни (індекс конкурентоспроможності - 84-й в світі зі 117)

3.Власність не захищена

4.Процеси приватизації не завершені

5.Багато громадян сприймають бізнес як ворога

6."Загнана" інфраструктура. Енергоємність

7.Нерівномірне податкове навантаження через пільги

8.Низький рівень внутрішніх інвестицій

9.Низький рівень зовнішніх інвестицій

10.Бідних до 70 %, середній клас - 8%

Наступне питання: "Чому ми маємо таку владу та економіку?". Історично склалося так, що український народ в силу зовнішньополітичних обставин, змушений був працювати на будь-кого, тільки не на себе - на російського царя, польського короля, австрійського цісаря, на соціалізм, номенклатуру. Народ адаптовувався і врешті-решт так адаптувався, що отримавши незалежність (наголосимо, за яку ми не боролись) теж не захотів на себе працювати - ми працюємо на олігархію. Кастове суспільство - бідних та багатих, бідні існують - багаті живуть, бідні існують працюючи заради яскравого життя багатих - керманичів державної влади. Останні маніпулюють народом, продукують всілякі гасла, вигадують всілякі проблеми - все заради того, щоб зберегти свій статус. В даному випадку мета - виправдовує засоби. Що ж це за засоби? Маніпулювання ідеями, вигадування проблем - все заради розколу громади. Останній "кидають" на торг штучностворені проблеми, зазначені з самого початку статті, "роздмухують" їх, відволікаючи увагу від головного - відповідальності за майбутнє. Не варто запитувати: "Хто винен?",16 років ми постійно шукаємо винних, варто запитувати: "Що робити?" А відповідь на це питання можна дати тільки після чіткого усвідомлення національної ідеї, а саме: Хто ми? Що хочемо? А вже після цього: Що робити? Як робити?

    На сьогоднішній день ми маємо Україну, але не маємо українців. Так було і в об'єднаній Італії та в об'єднаній Німеччині після 1871року. Але накінець 19 ст. Німеччина перетворилась в імперію та випереджала Велику Британію за низкою показників економічного розвитку. Це ж саме німці продемонстрували після Другої світової війни, яка вщент зруйнувала країну, деморалізувала народ і на певний час навіть позбавила державності.Польща пережила 4 поділи (четвертий за пактом Ріббентропа-Молотова 1939 року), але польський народ зараз демонструє свої успіхи в інтегрованій Європі. А чехи, прибалтійці? Невже вони розумніші і далекоглядніші за нас? (в той час коли наш "розум" емігрує на Захід та за океан). Справа в тому, що у німців, поляків, чехів, латвійців розвинуто почуття самоповаги і гордості - в кожного окремо взятого німця, поляка, чеха, латвійця. Українцям же насаджували і продовжують насаджувати комплекс національної меншовартості ( для Європи ми - відсталі, для Росії ми - хохли), з чим ми "успішно" погоджуємось самі цього не усвідомлюючи. Згадаємо афоризм:" Народ, який дивиться на себе очима сусіда - приречений на загибель". Відповідальність за себе, своїх дітей несемо ми і ніхто нам не забов'язаний - Захід чи Схід допомагати. Живемо і працюємо ми в Україні. Жити погано, чи жити добре вирішувати нам! То невже ми не можемо здивувати "українським дивом" - економічним, соціальним, політичним? Невже ми не здатні переконати Європу в тому, що ми не відсталі, а процвітаючі, Росію - що ми не хохли, а УКРАЇНЦІ ! Можемо, здатні ! Потрібно тільки захотіти.

Що хочемо?

    Кожен з нас хоче мати достаток, здоров’я, гордитись успіхами своїх дітей і намагається все для цього робити – працює, працює, коли мало отримує - працює ще більше, піклуючись про майбутнє дітей. Якщо щось не так, як хотілося б – шукає вихід, інші шляхи – часто безрезультатно, тоді залишається тільки скаржитись, скаржитись і ще раз скаржитись. Але чомусь мало хто розуміє, що ситість і здоров’я, досягнення і успішність сина чи доньки залежать не від праці чи скарг батьків, а від їхнього свідомого вибору, формування і регулювання влади. Спочатку потрібно створити таку державу, яка б уже змогла створити умови для повноцінного нашого життя і життя наших дітей. В такому випадку не доведеться шукати «інші шляхи» та скаржитись. Що ми для цього робимо? Хтось знову мені може заперечити, мовляв, робимо все, але обрані не виправдовують сподівань. Але ж ми домовились не шукати винних, а вирішувати, що робити. Чому ми не можемо знайти достойних обранців? Бо не знаємо, що хочемо. Українці жили погано завжди, бо працювали на когось, кращого ніколи не бачили і тішаться з того, що мають. Але на сьогоднішній день тішитись – гріх, адже під загрозою стоїть генофонд нації.

   Всеукраїнська Громадська організація «Успішна Україна» розробила «Проект концепції реформування України», який і є концентрованим виразом стратегічної мети, головних приорітетів нації на осяжне майбутнє.( Див. на головній сторінці сайту)

Усвідомлення необхідності змін і зміни, концентрація і бажання, гідність і гордість, рух вперед.

Бути чи не бути майбутньому українців в Україні – вирішувати нам.

Лукашенко Аліса

ВГО  "Успішна Україна"